ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА СЕРЕД ДІТЕЙ ТА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ.
Види соціальної профілактики насильства
Визначають такі основні види соціальної профілактики насильства у молодіжному середовищі: первинна, вторинна та третинна. Кожний з видів профілактики має свої особливості.
До первинної соціальної профілактики насильства відноситься формування активного стилю життя, який забезпечує реалізацію прав, задоволення потреб та інтересів особистості. Профілактична робота тут носить інформаційний характер, оскільки спрямована на формування в особистості неприйняття та категоричну відмову від маніпуляції.
Первинна соціальна профілактика насильства серед дітей та учнівської молоді може бути проведена шляхом включення цієї проблеми в плани виховної роботи навчальних закладів як компонент профілактики негативних явищ в учнівському середовищі (проведення тематичних класних годин).
Вторинна соціальна профілактика насильства є груповою. Метою цього виду профілактики є зміна ризикованої малоадаптивної поведінки на адаптивну. У результаті цієї профілактики передбачається зміна ставлення особистості до себе та оточуючих, навчання навичкам поведінки в ситуаціях, які можуть призвести до насильства.
Вторинна соціальна профілактика насильства може проводитися шляхом розроблення та проведення тренінгів для дітей підліткового віку та учнівської молоді з проблем насильства.
Третинна соціальна профілактика спрямована на інтегрування в соціальне середовище осіб, які потерпіли від насильства. Третинна профілактика передбачає виявлення причин та особливостей поведінки молодої особи, які призвели до виникнення проблеми. Тобто, як бачимо, цей вид профілактики проводиться на особистісному рівні. Важливо, щоб цю роботу вів фахівець психологічної служби школи.
Просвітницька робота серед учнів
Одним із найважливіших напрямів профілактичної діяльності, спрямованої на протидію насильству в умовах навчального закладу, є просвітницька робота серед дітей та учнівської молоді.
Просвітницьку роботу проводять, як правило, фахівці психологічної служби навчального закладу (практичні психологи, соціальні педагоги) у взаємодії з адміністрацією та класними керівниками учнівських колективів.
Фахівці визначають такі основні форми просвітницької роботи щодо попередження насильства:
— лекційна робота;
— організація конкурсів, фестивалів, акцій;
— організація клубів з правових знань;
— лекторії (кіно, відео) правових знань;
— організація на базі навчального закладу консультативних пунктів, де всі учасники навчально-виховного процесу можуть отримати консультації практичного психолога, соціального педагога, юриста, де можна провести зустрічі з працівниками правоохоронних органів.
Слід зауважити, робота з роз’яснення та вивчення чинного законодавства, міжнародних актів проводиться з урахуванням вікових, індивідуальних особливостей дітей та учнівської молоді.
Колективні форми й методи навчально-виховної роботи (міні-лекції, бесіди, диспути, усні журнали, кінолекторії та ін.) охоплюють одночасно велику кількість підлітків та молоді, сприяють створенню їхнього позитивного настрою.
Проведення профілактичних заходів щодо насильства серед дітей та учнівської молоді сприяє формуванню правосвідомості та правової поведінки учнів, відповідальності за своє життя, розвиває активність, самостійність, творчість, створює умови для самореалізації особистості учня.
Напрями діяльності з дітьми з проявами агресивної поведінки
На думку фахівців, у роботі з дітьми з проявами агресивної поведінки педагогічну діяльність треба спрямовувати на:
— корекцію взаємовідносин з оточуючими;
— подолання егоцентризму (характерної риси агресорів);
— розвиток стійкого і виразного інтересу до якого-небудь виду діяльності;
— виховання вольових рис характеру (уміння доводити справу до кінця, досягати поставленої мети, уміння стримувати себе, зокрема в конфліктній ситуації);
— тренування уваги, спокою, терпіння (рекомендовано в таких випадках: конструювання, моделювання, випалювання, різьба по дереву, витинання, вишивання).
Не слід дітям із вираженою агресивністю доручати керівництво однолітками чи молодшими дітьми — це може спровокувати прояви жорстокості. Так званих агресорів треба вчити аналізувати свої почуття і почуття інших людей, також вчити з розумінням ставитися до індивідуальних відмінностей у різних людей, вчити справлятися з міжособистісними проблемами цивілізованим шляхом[1].
Профілактична робота з педагогічним колективом
Одночасно робота з профілактики насильства повинна проводитися з педагогічними працівниками та батьківською громадськістю.
Для роботи з педагогічним колективом практичним психологам навчального закладу необхідно брати участь у роботі тематичних педагогічних нарад, на яких робити повідомлення про інноваційні технології навчально-виховного процесу, інтегруванняв педагогічну практику останніх досягнень педагогіки та психології з питань навчання та виховання учнів різних вікових категорій, проводити психологічний супровід молодих вчителів, а також роботу з профілактики емоційного вигорання.
Психологія – надзвичайна наука. Це наука про людську душу. Вона допомагає людині пізнавати себе, вирішувати проблеми, навчатися керувати своєю поведінкою, долати труднощі й радіти кожній хвилині життя. Психологія формувалась упродовж століть і бурхливо розвивається в сучасних умовах. Таку роль психології в людському житті в ХХ столітті передбачив один із видатних психологів Жан Піаже. Він запевняв, що в ХХІ столітті психологія стане однією з провідних наук. І це в дійсності так.
На сучасному етапі психологія як наука становить систему пов'язаних між собою та з іншими науками галузей. Передусім це соціальна, історична, економічна, етнічна, юридична, політична психологія, психолінгвістика та психологія мистецтва.
Психологія має багатогранні зв’язки із природничими і соціальними науками. Але найтісніший зв’язок психологія має з педагогікою. Важливі психологічні проблеми виникають на перетині педагогіки і психології при вивченні закономірностей розвитку особистості, вікових та індивідуальних особливостей дітей, а також при розробці нових методів навчання й виховання. Чого навчати сучасного школяра? Що і як відбирати з величезної маси інформації та наукових знань? Які можливості й резерви психічного розвитку людини на різних вікових етапах? Ці та інші питання розв'язуються педагогічною, віковою й дитячою психологією та іншими спеціальними галузями психології.
Практичний психолог. Хто він?
Це фахівець, який може професійним оком поглянути на вашу проблему і допомогти знайти рішення. Це провідник, який несе ліхтар, поки ви не вийдете на світло. Психолог - це, перш за все людина, яка зорієнтований на кращі якості в кожній дитині. Це значить, що він розуміє дитини, розуміє, що стоїть за його вчинками, розуміє неясні самій дитині глибинні руху його емоцій і думок. Вся робота практичного психолога в навчальному закладі спрямована на створення умов, що сприяють охороні психічного здоров'я дітей і емоційного благополуччя.
Діти. Гіперактивні діти. Чому діти гіперактивні? Як їх виховувати?
Про гіперактивних дітей сьогодні знають всі, хто-то з чуток, а хтось стикається з гіперактивним малюком щодня у власній родині. Гіперактивна дитина з синдромом дефіциту уваги - це хаотичний вічний двигун - він постійно в русі, навіть якщо він і присяде, то його руки постійно знаходяться в русі - щось перебирають, крутять. Увага такої дитини розсіяна, вона безцільно звернена то один предмет, то на інший. Навіть нові дитячі іграшки захоплюють таких дітей не надовго.
Деякі, особливо літні люди, вважають, що така поведінка - наслідок неправильного виховання і вседозволеності з боку дорослих. Але це не так! Якщо гіперактивну дитину спробувати змусити бути спокійним за допомогою криків або покарань, ефект буде ще гірше. Налякана і скривджена дитина стане ще більш активною, при цьому можлива істерика. Активність частенько дратує дорослих, яким хочеться, щоб все навколо було «чітким та спокійним». У той же час, для дитини рух - це і ознака, і засіб розвитку і зростання, тобто природна потреба.
У більшості своїй діти хочуть впоратися зі своїми проблемами, тому що бачать реакцію дорослих, незадоволених їх поведінкою. Але по-справжньому це можна зробити, тільки зрозумівши, чи дійсно це проблема, а не природна потреба дитини в русі, а також, з'ясувавши її причини.
Як запобігти проблемі?
- Важливо допомогти збудженій дитині відчути себе впевнено, навчити самоконтролю і самоповазі.
- Інформуйте дітей заздалегідь про майбутні справи: «Зараз ми одягнемося і підемо гуляти. Приблизно через годину повернемося і будемо обідати. Надягай чобітки, куртку і підемо».
- По можливості, дотримуйтесь режиму дня - сон, їжа, прогулянка, в один і той же час.
- Навчіться бачити позитивні сторони в активності дитини: вона швидко включається в дію, швидко виконує роботу .
- Не пропонуйте дитині занять, що вимагають дуже довгого сидіння на одному місці.
Як впоратися з проблемою, якщо вона вже є?
Корекція поведінки гіперактивної дитини вимагає величезного терпіння з боку дорослих і систематичності. У спілкуванні з гіперактивною дитиною неприпустимі крайності, метод "батога і пряника" тут не підходить. Коливання в поведінці батьків - від суворості до сюсюкання негативно позначаються на психіці такої дитини.
При корекційної роботи з такими дітьми потрібен комплексний підхід. Батькам не варто сподіватися, що заняття з психологом і лікарські препарати допоможуть малюкові без їх участі. Основа успіху в корекції гіперактивності залежить, в першу чергу, від батьків і їх правильного спілкування з дитиною.
Всі ігри та дитячі іграшки будинку повинні допомагати дитині стати спокійнішою. У першу чергу варто запастися іграми для зняття напруги, м'язової та емоційної. Якщо малюк надто вже розбігався, то йому дуже допоможе шведська стінка. З одного боку - це фізичне навантаження, а з іншого - необхідність зосередитися, піднімаючись і опускаючись по драбині. Звичайно, при цьому, необхідно знаходитися поряд з малюком.
Коли малюк стане спокійніший, запропонуйте йому конструктор або пазли. Крім цього існує маса ігор, які допоможуть вам коректувати поведінку гіперактивного дитини.
"Роби навпаки" - ця гра розвиває навички концентрації уваги і в той же час не змушує дитину бути нерухомою, що дуже важливо. Ви показуєте малюкові різні рухи, а він повинен зробити навпаки. Ви піднімаєте руки вгору - малюк опускає. Ви заплющує очі, а малюк широко відкриває свої оченята. Ви витягаєте руки вперед, а малюк відводить назад. Сидячи на стільці підтискає ноги під себе, а малюк навпаки, витягує ніжки вперед.
Смуга перешкод. Покладіть на підлогу мотузку або пояс, розкладіть на відстані один від одного картонні кола, кубики та інші предмета. Дитина повинна пройти цю "смугу перешкод".
Занадто енергійній дитині потрібно давати час і можливість виплеснути свою енергію так, щоб це не принесло шкоди ні йому, ні оточуючим: перекидатися на матраці,пролазити під стільцями, стискати в руці м'ячик або силомір. Щоб допомогти активній дитині зосередитися, візьміть його на коліна, або притримуйте його рукою за плечі, двома руками за передпліччя.
Як можна частіше, коли дитина спокійна, давайте їй знати, що її поведінка поліпшується: «Бачиш, ти вже зміг надовго зосередитися. Напевно, зараз ти пишаєшся собою ».
Доручайте дитині справи, в яких потрібно прояв її активності - зібрати всіх до столу, принести необхідний предмет.
І ще, не забувайте хвалити малюка навіть за маленькі успіхи і здобутки!
